Тетяна Анатоліївна Цюрмаста, тифлопедагог початкових класів

Щасливий педагог – щасливі учні

"Навчати маленьких особливих діток –

це немов напитися джерельної води"

Я довго думала з чого розпочати свій роздум про щастя, адже хотілось, щоб він був особливим і кожне його слово йшло від душі. Особисто мені ці слова запали в душу. Чому? Не знаю. Мабуть, учитель, який вже багато років працює в школі - інтернаті знає всі шляхи, які породжують щасливого учня і, які ведуть до найпотаємніших куточків маленьких особливих сердець.

Проблема щастя постійно фігурує в буденному спілкуванні людей. Актуальна вона у філософії, мистецтві. Деякі мислителі, насамперед евдемоністи, вважали її найголовнішою, а всі інші проблеми — похідними щодо неї. Вона насправді досить актуальна, оскільки уявлення про щастя, розуміння його сутності істотно впливають (принаймні можуть впливати) на життєдіяльність особистості. Поняття "щастя", як і будь-яке інше наукове поняття, є не об'єктом, а результатом пізнання. Звичайно, ніхто не може сказати, що таке «щастя», але ми можемо описати переживання, емоції.

Одні, вважають, що щастя — це стан цілковитого задоволення життям; сприятливий збіг обставин; талант, успіх.  Іноді воно майже не проглядається, і видно його, тільки якщо заглянеш в блискучі від щастя очі. Але буває і «відверте» щастя, коли люди готові зламати гори, взлетіти до неба, охопити весь світ. Щоб відчувати себе щасливим у роботі і на роботі необхідно знайти такий різновид діяльності, до якого у працівника лежить душа. Для когось щастя – це придбати давно бажане, а для когось – просто насолоджуватися чарівним пейзажем природи.

Для мене щастя – це моя улюблена робота. Школа – це мій другий дім. Життя школи – це моє життя. А воно кожен день кипить і вирує. Здавна відомим є вислів про те, що щасливою є людина, яка з радістю йде з дому на роботу, а з роботи - додому. Люди – дивовижні творіння природи. Так чи інакше, потрібно завжди пам'ятати про те, що щастя існує, потрібно тільки вміти побачити його, знайти, радіти життю в усіх його проявах, а не марно очікувати чогось, сподіваючись на якісь казкові марення. «Щастя — це коли тебе розуміють, велике щастя — це коли тебе люблять, справжнє щастя — це коли любиш ти», - ці чудові слова сказав Конфуцій.

Щастя... Коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. Я, завжди з щасливою посмішкою згадую своїх маленьких першокласників. На моєму обличчі мимоволі виникає щаслива посмішка. Я так їх люблю! Я – щасливий вчитель і я впевнена, що моя малеча біля мене також щаслива.

Бачиш посмішку на їх обличчі і думаєш: не так вже й багато потрібно для щастя, всього-то радість на їх обличчі. Істинне щастя — це коли ти можеш допомагати іншим. Давати їм радість, давати те, чого вони потребують.

Один Мудрець сказав:

«Дитя, то книга чиста.

І як її, і хто писав,

Така вона і вийшла».

У деяких з учителів,

то книга жахів, страху та гріхів.

Її ховають, щоб ніхто не бачив

У темних закутках своїх.

Романи ж пишуть ті учителі,

У кого помисли ясні,

У серці щирість, доброта,

Душа і творча, і проста.

- Всі ми прийшли до школи за покликанням серця, щоб віддати свою любов дітям, щоб зробити їх щасливими, щоб написати наш з ними спільний роман.

Я намагаюся віддати свої знання, мудрість всім, хто потребує моєї допомоги, бо вміння і здібності вчителя – це мій обов’язок перед моїми учнями і це також я, вважаю, щастям.

Навчати дітей, формувати їх світогляд, розповідати про те, що добро завжди перемагає зло, якщо маємо добре і чисте серце, а згодом розуміти, що твої старання не пройшли марно – це також щастя.

Я, вважаю, що насправді вчителі – дуже щасливі люди, а це і є основною умовою для справжнього людського щастя. Тому, намагаюся щедро використовувати кожен день, кожну хвилину, приносячи радість своїм вихованцям. Це і є щастя. Гроші можна заробити, а от внутрішнього спокою і задоволення, на жаль, ніде не купиш, а щастя, як говорять, – не результат якихось сприятливих умов, а стан душі. Хтось дуже гарно сказав: «Щасливий не той, в кого багато, а той, кому хватає».